Останнім часом в Україні дуже багато говорять про булінг та розповідають, як захистити від нього дітей. Слід розглянути інший бік медалі та з’ясував, як бути педагогам, які також часто стають жертвами цькування.
ФАКТ. Співробітники Національного дослідницького унівесритету «Вища школа економіки» провели опитування 2800 педагогів із 75 регіонів Росії та виявили, що 90% учителів знають, що таке переслідування з боку учнів або їх батьків.
В Україні такі дослідження поки що не проводилися. За словами Богдана Петренка, заступника директора Українського інституту дослідження екстремізму, опитування, яке було проведено в Іспанії, показало, що 73% педагогів потерпіли від словесного знущання, а 15% – від насильницьких нападів з боку учнів. В Японії дійшло до того, що прем’єр-міністр країни порадив учителям записатися на курси самооборони.
ПРОЯВИ БУЛІНГУ ЩОДО ВЧИТЕЛЯ:
– ігнорування;
– образливі прізвиська;
– обговорення приватного життя вчителя;
– систематичне порушення дисципліни;
– відмова виконувати вимоги педагога;
– негативні пости у соцмережах;
– відправка листів з образами та погрозами (частіше за все – анонімних).
ПРИЧИНИ БУЛІНГУ ЩОДО ВЧИТЕЛІВ
На переконання Богдана Петренка, винуватцем булінгу можуть бути як учні, так і самі вчителі.
У ЧОМУ ВИНА УЧНІВ?
Найчастіше ініціатором булінгу щодо вчителя стають ті діти, які ображають і своїх однолітків. Це можна порівняти з виходом на новий рівень «майстерності» – коли лідер прагне продемонструвати, що не боїться навіть дорослих.
У ЧОМУ ВИНА ВЧИТЕЛЯ?
Цькують насамперед тих, хто не може за себе постояти. Це педагоги, які проявляють крайню терплячість, дозволяють з себе знущатися, не можуть поставити задираку на місце.
Однією з найбільше поширених причин є невміння педагога налагодити з учнями гарні взаємини, зворотній зв’язок, неповага до них.
Важливим фактором є професійне вигорання: якщо учителю самому вже «нічого не хочеться», він є песимістом та вічно незадоволеним – діти це відчувають і підсвідомо «карають» учителя за те, що і їм самим стає нудно. А з іншого боку – підштовхують його до звільнення, щоб на його місце прийшов інший.
Серед інших причин:
– нетактовна поведінка учителя;
– учитель, прагнучи стати учням другом, дозволив їм панібратство (іншими словами, дозволив вилізти собі на голову);
– не слідкує за своїм зовнішнім виглядом;
– закриває очі на проблему та дозволяє деструктивним настроям наростати.
Підбиваючи підсумок: головна причина булінгу щодо педагогів – це втрата їхнього авторитету серед учнів.
Юлія СТАРОСТІНА, кандидат психологічних наук:
У сучасних школах багато вчителів старої радянської закалки. А в той час була апріорна повага до вчителя. Викладачі досі чекають такого ставлення від учнів, але його, на жаль, вже не існує. Професія педагога знецінилася, але люди цього не відчувають, і, як і раніше, вимагають залізної дисципліни і поваги. Діти не готові до цього, тому виникає багато конфліктів.
ЩО РОБИТИ?
По-перше, слід зізнатися самому собі, що ця проблема існує та усвідомити, що педагог став жертвою насилля. Варіант «перечекати» відкинути зразу. Навпаки – про проблему мають знати і адміністрація освітнього закладу, і батьки учнів, які ображають учителя. Потрібно розібратися у причинах, а тоді прибирати наслідки.
По-друге, педагогу варто замислитися: можливо, він робить щось не так? Чому учні вибрали саме його? Нецікаві уроки? Занадто сувора поведінка? Чи навпаки – дозволив перейти межі дозволеного? Дуже важливо бути цікавим для своїх учнів, проявляти доброзичливість і водночас не перетворюватися на тирана. Не демонструвати свою перевагу, і в той же час не виказувати занепокоєння і страх.
По-третє, навчитися поважати себе. І не декларативно, а «на ділі». Знати свої права, показати, що педагог готовий їх відстоювати. Не боятися при цьому «підняти на вуха» керівництво закладу, а не мовчки погоджуватися «не виносити сміття». Якщо ж педагога у цьому не підтримають – то чи варто залишатися на такому місці роботи?
По-четверте, складіть правила поведінки. Це своєрідна угода з учнями. Важливо прописати у ній не лише обов’язки учнів, а й власні, як і окреслити вчинки-табу. Звичайно, це не юридичний документ, проте визначення правила гри дисциплінує і дозволяє стримати прояви негативної поведінки.