Витяг з етичного кодексу психолога
1. Вiдповiдальність
1.1. Психологи несуть особисту вiдповiдальність за свою роботу.
1.2. Психологи зобов’язанi всiляко запобiгати і не допускати антигуманних наслiдкiв у своїй професійній діяльності.
1.5. Психологи застосовують лише тi знання, якими вони володіють вiдповідно до своєї квалiфiкацiї, повноважень, соцiального статусу.
II. Компетентнiсть
2.2. Психологи не застосовують методiв і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологiв України.
2.З. Психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної квалiфiкації та досвіду.
24. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливостi визначення меж власних професiйних можливостей. Особистiснi психологiчнi проблеми (якi негативно впливають на якiсть виконання обов’язків) можуть бути показником професiйної непридатностi i мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватисъ.
IIІ. Захист інтересів клієнта.
З.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участi клiєнта в обстеженнях. Пiд час роботи з дiтьми, пацiєнтами з тяжкими розладами (тобто в крайнiх випадках) допускаються вiдхилення вiд принципу добровiльності, але в межах законодавчих норм. Обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом спiвробітництво.
3.2. Психологи, вступачи в контакт з особами, для яких вiн є обов’язково-примусовим (наприклад, у разi проведення психологiчної експертизи), не мають права змушувати клiєнта повiдомляти вiдомостi поза його волею, не можуть вживати примусових заходiв для одержання даних, крiм випадкiв, коли така iнформацiя сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.
3.3. Психологи не беруть участi в діях, спрямованих проти свободи особи, вони не мають права змушувати клiєнта розповiдати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати вiдмовитися вiд них.
3.4. Психологи беруть на себе професiйну вiдповiдальнiсть за квалiфiковане обстеження, консультування, лiкування, домовляються про термiни завершення своєї дiяльностi або доцiльнiсть направлення клiєнта до іншого компетентного спецiалiста. Вiдповiдальність iз психолога знiмається, якщо вiн упевнився, що iнший спецiалiст узяв вiдповiдальнiсть за клiєнта на себе.
3.5. Психологи не мають матерiальних або особистих привiлеїв, не можуть використовувати свої знання i становище, довiрливе ставлення i залежнiсть клієнта у власних корисливих iнтересах. У випадках, коли послуги є платними, про фiнансовi умови домовляються заздалегiдь; не встановлюється додаткова оплата за консультації i не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клiєнт може отримати психологiчну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахiвця, то психолог iнформує про це клiєнта.
3.6. Психолог уникає встановлення неофiцiйних взаємин з клiєнтом, якщо це може стати на перешкодi проведенню дiагностичної, консультаційної та корекцiйної роботи з ним. Мiж психологом i клiєнтом не повинно бути статевої близькості.
3.7. Психолог має право вирiшувати, на якому етапi консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а у випадках, коли вiн не може дiяти в інтересах клiєнта, роз’яснює йому i батькам (опiкунам) реальний стан справ.
3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лiкування робить сам психолог, вiн не може перекладати це на iнших. Психолог повинен чiтко i однозначно формулювати висновок так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отриманi данi на користь клієнта.
3.9. Психолог не робить висновкiв i не дає порад, не маючи достовiрних знань про клiєнта або ситуацiю, в якiй він перебуває. У звітi психолога має мiститися лише необхідна і водночас достатня, що вiдзначається цілковитою надiйнiстю результатів, iнформацiя для розв’язання поставленого завдання, повинні вказуватися межi здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.
З. 10. Психолог у доступній формi повідомляє обстежуваному про дiагноз i методи та засоби допомоги. При цьому вiн зобов’язаний обачливо i обережно висловлюватися щодо виявлених патологiй у психічному стані клієнта. Психолог попереджає про те, хто i для чого може використати цi дані, якi офiційні рiшення можуть бути винесені на пiдставi висновку.
Психолог уповноважений особисто запобiгати некоректному і неетичному використанню результатів дослiджень i повинен виконувати цей обов’язок незалежно вiд посадової су6ординації.
ІУ. Конфіденційність.
4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфiденцiйностi у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя, життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клiєнта та iнших людей, i психолог зобов’язаний проiнформувати тих, хто може надати квалiфiковану допомогу. Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або эгоджується, аби в його iнтересах iнформацiю було передано іншій особi.
4.2. Психолог не збирає додаткових вiдомостей про обстежуваного без його згоди, задовольняється лише тією інформацією, яка потрiбна для виконання професійного завдання. Запис, фотографування i занесення інформації до комп’ютерних банкiв даних здiйснюються лише за згодою учасникiв.
4.З. Психолог зобов’язаний оберiгати професiйну таємницю, не поширювати вiдомостей, отриманих у процесi діагностичної i корекцiйної роботи, додержуватись анонiмностi iменi клієнта. Для демонстрацiї i прослуховування будь-яких матерiалiв потрiбний письмовий дозвiл людини, за чиєю згодою вони були записанi; на вимогу клiєнта матерiали негайно знищуються.
4.4 Документацiя роботи психологів повинна вмiщувати лише професійно необхiднi матерiали. До цих матерiалiв, пов’язаних з конфiденцiйним змiстом дiяльностi психологiв, має виключатися доступ стороннiх осiб. У випадках, коли психологи звертаються за допомогою до iнших фахiвцiв, потрiбно спецiально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов i термiну зберiгання таких матерiалiв, а також обмежень у використаннi iнформацiї про клєнта, i попередити про мiру вiдповiдальностi за недодержання конфiденцiйності .
4.5. Якщо психолог не в змозi надалi виконувати свої функцiї, вiн з’ясовує, чи потрiбно зберiгати матерiали (також iнформацiю, занесену до комп’ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцiй iншому фахівцеві.
4.6. Психолог iнформує клiєнтiв про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звiльняє психолога від необхiдностi зберiгати професiйну таємницю.
4.7. Психолог не передає методичних матерiалiв особам, що не уповноваженi здiйснювати психологічну дiяльнiсть; не розкриває суті призначення конкретної методики (за винятком доступних роз’яснень правоохоронним i судовим органам).